Українофоб Булгаков - зброя гібридної війни росії проти України

Гібридну та інформаційну війну проти України фашистська росія почала вести одразу після путчу 1993 року.

Тому опір росіянам в цій війні має здійснюватись за принципами війни - жорстко і безкомпромісно.

 

Важливим компонентом війни проти українців є деструктивний проєкт "Булгаков", який здійснюється для матеріалізації міфу "Киев руssкий город".

 

Та істерика і сморід які ми спостерігаємо вже тиждень через демонтаж пам'ятника українофобу Булгакову - є класичним ворожим ІПСО.

 

Російська пропаганда називає протидію українців примушенню до Булгакова "знущанням над руssкімі в Україні", а самих українців "погромщиками".

Раніше нардепам прямо в Адміністрації президента видавали не якісь конверти, а сумки з грошима

НАБУ стверджує, що викрило велику схему підкупу депутатів парламенту.

Ніби нардепи отримували "в конвертах" неправомірну вигоду за голосування у Верховній Раді.
Не вразило. Ще й докази не надали як завжди.
Ось раніше, нардепам за голосування не таємно в якомусь офісі, а урочисто - прямо в Адміністрації президента видавали не якісь конверти, а сумки з грошима.
Причому все було продумано - існувала спеціальна система для виплат народним депутатам.
Про це розповів нардеп Олександр Онищенко в прямому ефірі одного з телеканалів в березні 2018 - за рік до виборів президента.
Депутати отримували від $20 тис. до $100 тис. за одне голосування, розповів Онищенко. (тому що президент був багатий - не те що зараз - нищеброд)
«Суми доходили від $20 тис. до $100 тис. на одного нардепа за одне голосування залежно від того, наскільки цінне голосування, яка нестача голосів. На кожну фракцію може доходити до мільйона», – зазначив Онищенко.
Також він розповів, як відбувався процес видавання грошей.
«Спортивні сумки беруть в Адміністрації президента. Машина заїжджає у спеціальний гараж, із якого йде ліфт просто на четвертий поверх Адміністрації президента. Усі сумки отримують саме там. На тому ж ліфті спускаються назад, кладуть собі до машини і їдуть», – уточнив він.
За словами Онищенка, із часом влада перейшла до іншого методу впливу на народних обранців.
«Проти всіх депутатів порушували кримінальні справи. На кожного має бути відповідна папка. І коли необхідне певне голосування, їм згадують ті чи інші кримінальні провадження і кажуть: «Бачиш, ми ж тримаємо, ми поки нікуди не запускаємо. Але ти повинен проголосувати», – заявив нардеп.
Голосувати тоді було дуже важко, бо коаліції не існувало. Не те що зараз - монокоаліція. Але Петро Олексійович справлявся, бо шукав підхід до кожного депутата. Крім Батьківщини. Бо Юля перед початком кожного засідання нападала на Парубія і вимагала показати список депутатів коаліції. "У вас же коаліції немає - як ви голосуєте?!" - гримала Юля. "Булубуду бодулу лабулу!" - відповідав Парубій.
Дуже щиро голосували - або під страхом кримінальної справи, або за сумку з грошима.
Але НАБУ на все що пов'язано з президентом тоді не реагувало. Справа в тому, що у 2015 році Петро Олексійович Порошенко, не маючи на те повноважень, призначив директора НАБУ. І той незаконно призначений Ситник - на знак подяки - на президентську корупцію не реагував. До того ж сам знаходився в реєстрі корупціонерів - взагалі своїх не чіпав. Але це інша історія.

ЗА ЩО БУЛГАКОВУ ПОСТАВИЛИ В КИЄВІ ПАМ'ЯТНИК?

Організатори чергового срача щодо пам'ятника Булгакову дуже вміло переводять тему пам'ятника на інше і підмінюють поняття.

Але ніяк не можуть відповісти на головне питання: ЗА ЩО БУЛГАКОВУ ПОСТАВИЛИ В КИЄВІ ПАМ'ЯТНИК?

Він не був ні філантропом, ні меценатом, ні патріотом, ні героєм, ні авторитетом.
Булгаков - це не мислитель чи моральний орієнтир епохи, а пересічна сіра людина без внутрішнього стрижня з обмеженим світоглядом, слабкими моральними принципами та без чітких етичних орієнтирів. Його "інтелектуальний доробок" не сформував якихось гуманістичних цінностей і не залишив значущого сліду ані для людства загалом, ані для Києва.
Перша дружина цього Булгакова виходила його від тифу і врятувала його від морфінової наркоманії, була з ним у найважчі часи.
Потім він зрадив цю жінку яка неодноразово рятувала його життя, з іншою жінкою, потім зрадив і цю жінку з третьою...
З цього видно що він був гидкою потворою.
Булгаков був жовчною людиною, замкненою і схильною до відчуження, ні з ким не підтримував близьких стосунків і не мав справжніх друзів.
Сучасники згадували його як складну, різку, конфліктну людину, з якою було важко спілкуватися і дружити. Лише його третя дружина залишила про нього співчутливі спогади.
На цьому тлі можна навіть і не казати що він відкрито зневажав все українське.

Поки українці гинуть на фронті і думають як захистити країну, іноземні агенти б'ють нам в спину і думають лише як нас пограбувати

Мар'яна Безугла - це кадровий соросьонок. Саме виходячи з цього потрібно пояснювати її поведінку.

Перед вторгненням росії американці готували її на посаду міністра оборони України і навіть стажували її в Держдепі (посилання в першому коментарі).

Соросята-лихварята - це іноземні агенти, слуги міжнародних аферистів, лобісти спекулянтів та монополістів, вовки в овечих шкірах, що займаються підривом засад економічної діяльності, суспільного та сімейного життя в Україні на користь та кошти зарубіжних осіб та структур.
І якщо соросята-лихварята наїжджають на Сирського - значить той дуже добре робить свою справу знищуючи рашистських окупантів. Тому що від початку війни соросятам-лихварятам поставили завдання не допустити перемоги Україні і відповідно поразки росії.

До речі, вміти косити під дурнів - це чи не найголовніше, чому спецслужби вчать своїх агентів. Згадайте Мілованова.

Ми бачимо багато прикладів диверсійної діяльності соросят-лихварят, наприклад наведення ракет на будівлі, де соросята перед тим збирають виробників дронів. Або найвідоміший приклад - соросята-лихварята Найєм та Кудрицький [навмисно] не побудували захисні споруди для трансформаторних підстанцій, а десятки мільярдів виділених для цього грошей кудись розпорошили, що в умовах воєнного стану тягне на державну зраду.

 
А про безперервні антиукраїнські інформаційні диверсії та атаки фіал-соросят-лихварят годі й говорити...

Агенти КДБ серед нас - за якими ознаками їх розпізнати?

Днями відбулася дуже цікава дискусія чому українські письменники радянських часів фактично не мали шансів уникнути співпраці з КДБ (посилання в першому каменті).

Причина є дуже простою: ти або співпрацюєш з органами державної безпеки, або держава не видає твоїх книжок.

Причому, сама процедура вербовки була дуже творчою - ніхто нікого не примушував щось підписувати: літераторів, з урахуванням їх психологічних особливостей, підводили до думки (інколи під час спільного розпиття спиртних напоїв до яких письменники були дуже охочими) що співпраця з органами є дуже шанованим обов'язком кожного радянського громадянина спрямованим на захист інтересів соціалістичної Батьківщини і трудового народу.

Варто зазначити, що розписка сама по собі не є доказом активної співпраці, адже не всі реально виконували завдання. Важливими є лише матеріали агентурної справи: донесення, звіти про виконані доручення, оперативні матеріали, оцінки кураторів, результати роботи...

Важливо й те, як колись завербована людина поводиться зараз, адже недарма кажуть "колишніх агентів не буває".

Радянські люди вміли розпізнавати кгбшних інформаторів за багатьма ознаками. Пам'ятаєте скандал з народною артисткою України Ларисою Кадочниковою, яка під час церемонії вручення премії Сергія Параджанова зухвало відмовилася говорити українською мовою?

Тоді ніхто не звернув увагу на важливу деталь з її біографії.

Кадочникова стала знаменитою не через свою епізодичну роль Марічки у фільмі «Тіні забутих предків», а завдяки тому, що вона багато подорожувала за кордоном де представляла цей видатний фільм на кінофестивалях.

А чому фільм представляла вона, а не режисер Сергій Параджанов?

А тому що його як і актора Івана Миколайчука не випускали, бо вони вважалися неблагонадійними через те що не співпрацювали з КДБ.

В часи СРСР неможливо було поїхати за кордон з важливою ідеологічною місією без співпраці з органами державної безпеки.

Тому щодо Кадочникової все зрозуміло - питання лише чи це вона "стукала" на Параджанова і Миколайчука, щоби самій поїхати за кордон.

Інтересно було би подивитися її агентурну справу, але спецслужби ніколи не здають своїх агентів щоби не втратити їх довіру.

До речі, її зухвала поведінка з відмовою говорити українською, повністю співпадає з головним завданням рашистської агентури - збереження і просування російського язика в Україні. Бінго!

Отже, кількість інформаторів КДБ у СРСР була просто шаленою — вони були майже в кожному колективі. Перебування на багатьох посадах також було неможливим без співпраці з чекістами. Тому людям доводилося вміти розпізнавати їх за певними ознаками, щоб уберегтися і не зіпсувати собі все життя.

У цьому сенсі дуже корисно ознайомитися з одним епізодом на "плівках Мельниченка" - розмова Леоніда Кучми із керівником Державної податкової адміністрації Миколою Азаровим 30 серпня 2000 року.

Азаров: Ну, я Петю повоспитываю, потому что, если Петя по молодости...

Кучма: Да нет, он не такой уж простой.

Азаров: Не такой уж простой.

Кучма: Ты знаешь, что он заканчивал?

Азаров: Что?

Кучма: Институт международных отношений.

(Пауза).

Кучма: А если ты задашь такой вопрос Литвину, то он скажет, что каждый студент там практически был агентом КГБ. Каждый студент был негласным агентом. С них брали подписочку – и все. Давай, не затягивай время...

* * *

Отже, і сьогодні корисно вміти розпізнавати агентів і інформаторів КДБ.

І ось що цікаво: ніхто з підозрюваних в стукачестві не зробив "камінг-аут" і публічно не заявив "Мене по молодісті примусили написати розписку про співпрацю, про що я щиро каюсь, але я нікого не здавав ні на кого не стукав, ніяких відомостей гебні не повідомляв, визнаю помилки і порвав із минулим"...

Як це пояснити?