Хто така Берлінська котра отримує двадцяточку від Міноборони

Зараз в Україні багато хто з жахом дізнається - хто ж така ця Берлінська котра отримує двадцяточку від Міноборони.

Але тих, хто давно спостерігає за витівками ції істоти, її присутність на плівках Міндіча зовсім не здивувала.

Ті хто в темі, запитують чому вона досі не сидить за наведення російської ракети на будівлю театра в Чернігові куди вона перед тим запросила виробників дронів. Колишній керівник ОПУ Андрій Богдан вчора пояснив що вона погодилась на агентську угоду з СБУ, щоб уникнути кримінального переслідування за наведення ворожого обстрілу.

Ще з її біографії варто знати що вона народилася 19 травня 1988 року в Кам'янці-Подільському в єврейській родині. Навчалася, як казала Ірина Фаріон, в "осиному гнізді лівацтва" - Могилянці і здобула там освіту за фахом "юдаїка". Навчалася вона довго і важко - диплом про вищу освіту отримала десь під 30 років (якщо справді отримала).

 
З 2016 Берлінська очолює псевдоГО «Інститут гендерних програм», який існує на гранти Сороса, захищає права жінок і бореться за досягнення гендерної рівності. Веде там проєкт "Невідимий жіночій батальон".

 
З 2018 року жила в США і повернулася в Україну у 2022 році після початку вторгнення, явно з завданням впровадитися в середовише українських виробників дронів. Треба так розуміти, що її дах і куратори саме й знаходяться в США.

Зеленський брутально принизив українців підписанням закону про криміналізацію антисемітизму в Україні

Соцмережі продовжують вирувати і стрясатися через підписання Зеленським закону про антисемітизм українців.

Але чому тема не згасає навіть після теракту, яким її намагалися перебити інформаційно?
Справа в тому що Зеленський брутально принизив українців.

Або іншими словами, продемонстрував зверхність до українців і відкрито, всупереч Конституції, поставив євреїв вище і вказав нам наше місце.

І це приниження, закріплене законом про антисемітизм українців, тепер завжди спричинятиме відповідну реакцію і ставлення - тому що приниження є дуже травматичним почуттям.

Тому й реакція українців є бурхливою, бо приниження вдарило не просто по емоціях — воно вдарило по самому ядру української ідентичності, по базовій потребі українців відчувати, що вони мають цінність і гідність.

«Ви українці нижчі, ви гірше за нас, і ви не маєте ваги в Україні» - по суті заявив Зеленський підписанням закону про антисемітизм українців.

 
Для українців це не просто образа, а удар по самоідентичності. Людина - соціальна істота. Для мозку відторгнення, знецінення, публічне приниження сприймаються майже як загроза виживанню.

Є дослідження, які показують, що соціальний біль активує ті самі ділянки мозку, що й фізичний. Тобто це не метафора - це реальний біль.

 
І цей біль посилюється тим що йде війна і він відчувається як удар в спину. Тим більше, цей закон розколює українське суспільство і грає на руку нашим ворогам.

* * *

Наслідки такі: у українців через це свідоме приниження різко погіршилося ставлення і до Зеленського і до євреїв і до Ізраїлю.

Особливо з огляду на те, що попередні випадки антиукраїнських проявів, зокрема із менорою, виглядають не випадковими, а такими, що свідчать про певну системність з боку євреїв, як етнічної організованої групи. Така поведінка має назву "українофобія".

І ці випадки і ця зухвала поведінка потребують принципової оцінки та реакції з боку українського суспільства.

Ось соцмережі й вирують і ці випадки узагальнюють, а не просто випускають пар.

Імпічмент Трампа як нова політична норма в США

Поняття “імпічмент Трампа” вже давно перестало бути чимось винятковим у політичному житті США. Воно трансформувалося у стале, впізнаване і фактично буденне явище, яке регулярно з’являється в інформаційному полі, заявах політиків і публічних дискусіях.

Соціологічні опитування останнього часу фіксують, що ідея імпічменту Трампу уже вийшла за межі вузькопартійної риторики та набула відчутної підтримки серед широких верств американського суспільства.

 
Це свідчить про поступове закріплення цієї теми як елементу американського політичного порядку денного.

Сьогодні імпічмент Трампа подається як очікуваний і майже неминучий етап політичного процесу. Про нього говорять не як про гіпотетичну можливість, а як про необхідний інструмент “очищення системи”, який рано чи пізно має бути реалізований.

Характерно, що риторика навколо імпічменту змінилася. Замість обережних формулювань:
не “чи можливий”, а “коли саме”;
не “чи варто”, а “чому досі не відбулося”.

Це поняття постійно циркулює між Конгресом, медіа та активістськими структурами, підживлюючись кожною новою кризою, заявою, опитуванням або зовнішньополітичним загостренням.