Організатори чергового срача щодо пам'ятника Булгакову дуже вміло переводять тему пам'ятника на інше і підмінюють поняття.
Але ніяк не можуть відповісти на головне питання: ЗА ЩО БУЛГАКОВУ ПОСТАВИЛИ В КИЄВІ ПАМ'ЯТНИК?
Він не був ні філантропом, ні меценатом, ні патріотом, ні героєм, ні авторитетом.
Булгаков - це не мислитель чи моральний орієнтир епохи, а пересічна сіра людина без внутрішнього стрижня з обмеженим світоглядом, слабкими моральними принципами та без чітких етичних орієнтирів. Його "інтелектуальний доробок" не сформував якихось гуманістичних цінностей і не залишив значущого сліду ані для людства загалом, ані для Києва.
Перша дружина цього Булгакова виходила його від тифу і врятувала його від морфінової наркоманії, була з ним у найважчі часи.
Потім він зрадив цю жінку яка неодноразово рятувала його життя, з іншою жінкою, потім зрадив і цю жінку з третьою...
З цього видно що він був гидкою потворою.
Булгаков був жовчною людиною, замкненою і схильною до відчуження, ні з ким не підтримував близьких стосунків і не мав справжніх друзів.
Сучасники згадували його як складну, різку, конфліктну людину, з якою було важко спілкуватися і дружити. Лише його третя дружина залишила про нього співчутливі спогади.
На цьому тлі можна навіть і не казати що він відкрито зневажав все українське.
* * *
Маніпулятори питання моральних якостей цієї потвори дуже швидко переводять на його творчість... але й там незрозуміло за що йому ставити пам'ятник:
За сатанінську розважальну писанину М&М, в яку він насмикав плагіат з творів декількох закордонних письменників? За злобну, поверхневу і художньо примітивну пародію "Собаче серце", побудовану на страху перед соціальними змінами та зневазі до людини як такої? (Персонаж Шарікова користується особливою популярністю у сучасних «Шарікових», які при згадці цього прізвища автоматично асоціюють себе з професором Преображенським і присвоюють собі його «авторитет». Розумним, інтелигентним людям немає потреби називати когось «Шаріковим» і вдавати з себе Преображенського). За «Дні Турбіних» — важку, перевантажену і внутрішньо порожню п’єсу, в якій претензійність замаскована художньою безпорадністю, а нудний текст розповзається в нескінченних діалогах, що не ведуть ані до розвитку думки, ані до справжньої драми?
Усі ці твори наскрізь просякнуті жовчю Булгакова, що є прямим відбитком його особистих комплексів і світоглядної обмеженості.* * *
Можна навіть не згадувати, що для совків і ватників пам’ятник Булгакову є дорогим не як культурний об’єкт, а як символ — мітка імперської присутності. Вони ненавидять усе українське і переносять цю ненависть на будь-які дії українців, спрямовані на звільнення від імперської залежності. Для них демонтаж таких символів — це не питання культури чи історії, а загроза самій ідеї «тут територія імперії», імперії яка ці мітки десятиліттями встановлювала в просторі Києва для позначення своєї території.
Втім, це не має стосунку до основного питання - за що цій потворі поставили пам'ятник і що на це має відповісти батько-киянин своєму маленькому синові?
А у вас є відповідь?
Чи може ви маєте відповідь на питання чому в Києві є пам'ятник жовчному Булгакову і не має пам'ятника видатному українцю, веселому сатирику Павлу Глазовому якого знає і любить вся Україна?
________
Для того щоби вам легше було відповісти, розповім старий совковий анекдот про те як ставили пам'ятники в СРСР:
Рабочие устанавливают памятник в Киеве.Мужик проходит мимо и спрашивает:- Ви кому памятник ставите?- Гоголю.- А-а-а, знаю, это тот который "Му-му" написал!- Нет, "Му-му" написал Тургенев!- Ничего не понимаю... Тургенев написал, а памятник Гоголю ставят...
