Макіавеллі і Малюк. Присвячується Мар'яні Безуглій
Через перенасиченість інформпростору подіями навколо Венесуели українці майже не помітили доволі дивної, навіть дикої події, а саме: одночасні звернення 03 січня деяких військових командирів до президента України, в яких вони підтримують очільника Служби безпеки України Василя Малюка та виступають проти його зняття з посади.
Що найбільше здивувало - ці військові звернулися до Верховного головнокомандувача через голову свого безпосереднього начальника головнокомандувача Збройних сил України Сирського.
Це зухвале порушення принципу єдиноначальності й субординації: військові зобов’язані звертатися за командою. Інакше це кваліфікується як дисциплінарне порушення.
Доуге - військовослужбовці не мають повноважень ініціювати або вимагати рішень у сфері політичних, кадрових чи стратегічних повноважень Президента. Президент як Верховний Головнокомандувач ухвалює рішення в межах конституційної компетенції, а не на потакання проявам "демократії" серед військових.
Якщо звернення не стосується виконання бойового наказу, забезпечення підрозділу або безпосередньої служби, воно виходить за межі службових обов’язків військових.
Третє. Звернулися найбільш розпіарені військові, які регулярно проявляють себе як "політики". Ми не знаємо насправді чи добре вони воюють - їх зробили "хорошими командирами" в результаті тривалої потужної піар-компанії соросячими медіа, а не об'єктивних оцінок. Наскільки добре вони воюють знає лише їх начальник Сирський, який має об'єктивну інформацію.
А в результаті українці не знають імен справжніх героїв - десятків високопоставлених командирів які не грають в політику і не готуються стати нардепами, а воюють.
* * *
Класичні трактати про владу — від Макіавеллі до сучасних «законів влади» — однозначні: синхронні політичні заяви військових, особливо під час війни, сприймаються владою як ознака змови.
Історія знає безліч прикладів, коли Верховні Головнокомандувачі жорстко й негайно ламали такі процеси, не чекаючи їх розвитку. Спочатку таких "тухачевських" довго катують щоби вивідати у них прізвища інших змовників. Потім... самі знаєте що.
Декілька років тому Ердоган показав, що логіка влади щодо змов не змінилася — змінилися лише інструменти.
Але який мотив був у змовників кинути фронт і відстоювати Малюка? Варто зазначити, що ні у кого немає сумнівів що саме Малюк "організував" їх на свій захист. Отже:
1. Малюк щось має на кожного.
2. Малюк не помічає їх гріхів - тому він для них зручний.
3. Малюк є важливим і корисним для їх "політсили".
В результаті військові-політики наголошують, що Малюк "на своєму місці". Це також ознака змови. Малюк - це рівень Сирського, і лише він знає чи на своїму місці Малюк у військових питаннях. Лише у військових.
За Макіавеллі це чіткий тривожний сигнал. У його логіці ситуація, коли підлеглі публічно просять або заступаються за іншого підлеглого, означає одне з трьох (усі — небезпечні для влади):
1. Формування фракції. Підлеглий, за якого просять, уже має власну групу лояльності. Це не індивід, а вузол впливу.
Для Макіавеллі це перший крок до паралельної вертикалі влади.
2. Підрив єдиноначальності. Коли просять колективно, вони фактично кажуть правителю: «Ми вирішуємо, хто з нас має залишитися».
Це пряме оскарження права володаря карати, усувати й призначати.
3. Тестування сили правителя. Такі прохання — це зондаж:
- чи поступиться влада тиску,
- чи дозволить емоціям, популярності або страху впливати на рішення.
Якщо поступиться — влада слабка, і це буде використано знову.
Тому висновок Макіавеллі жорсткий:
підлеглий, за якого просять інші підлеглі, — уже небезпечний, незалежно від його особистих якостей.
Звідси його рекомендація:
правитель не повинен дозволяти колективні заступництва, бо вони руйнують страх і повагу — основу стабільної влади.
=====
P/S У Макіавеллі можна також знайти відповідь на питання - навіщо соросята так потужно піарять цих військових-політиків? Відповідь є простою - вони хочуть на їх спинах в'їхати в Верховну Раду, як минулого разу в'їхали на спинах квартальних.
