Щодо розгадки "несподіваного" наїзду Польщі на Україну, варто згадати що ключові консультації щодо майбутнього України та Росії та нової архітектури безпеки в Європі відбуваються без польської присутності. Польща, яка любить говорити про особливу роль Польщі в Європі, про право впливати на майбутнє України, Росії та всієї східної частини континенту та позиціонувати себе як головний представник східного флангу Європи, із роздратуванням спостерігає, як ключові рішення обговорюють без неї у Берліні, Парижі, Лондоні.
Не дивно, що у Варшаві все частіше звучать скарги на те, що Польщу «забули», «не запросили» або не допустили до столу переговорів. Нижче — добірка висловлювань польських політиків і чиновників, які прямо визнають: попри всі амбіції, Польща дедалі частіше опиняється не серед тих, хто ухвалює рішення, а серед тих, кого потім просто ставлять перед фактом. Саме тому останнім часом від польських політиків дедалі частіше лунають образи, нарікання та вимоги надати Варшаві місце за столом переговорів.
- Сікорський: Польща має бути за столом переговорів про завершення війни, бо «ми сусіди Росії та України, а Німеччина — ні».
- Туск: «Нічого про Європу без Європи». Переклад із дипломатичної мови: Польща боїться, що домовляться без неї.
- Берлінська зустріч США, Німеччини, Франції та Британії (2024): у Польщі обурювалися, що їх просто не покликали і охрестили це фразою «Ви забули Польщу».
- Британія, Франція, Німеччина та Україна (червень 2026) обговорювали завершення війни без Польщі. Туск заявив, що Варшава не поважатиме домовленостей, ухвалених без її участі, а польський уряд відкрито висловив обурення через своє виключення з переговорів «Це була помилка, що Польщу не запросили».
- Євродепутат Адам Бєлян про переговори в Женеві: «Лідери зустрічаються, а Польща відсутня». Попри всі заяви про «особливу роль», місця за столом для Варшави не знайшлося.
Також є епізоди, де в Польщі публічно фіксується невдоволення форматом її участі у відновленні України.
А у чому ж причина такого ставлення європейських союзників України до Польші?
Друг Путіна і недруг Європи Трамп публічно заявляв, що його підтримка допомогла Каролю Навроцькому виграти вибори президента Польщі. Трамп активно вітав Навроцького, називаючи його своїм союзником і «великим бійцем». Після перемоги Навроцького, Трамп наголошував, що Європа була шокована цим результатом, і вітав Польщу з обранням такого лідера. Трамп запросив Навроцького на свій 80-й день народження.
На цьому тлі в Європі звертають увагу на дедалі більшу схожість риторики Трампа і Навроцького, зокрема щодо допомоги Україні. Додатково резонанс викликав візит Навроцького до Угорщини в березні, де він публічно висловив підтримку Віктору Орбану напередодні виборів.
Усе це формує в європейських столицях певне сприйняття Польщі як другорядної держави, чия політична лінія дедалі більше відрізняється від загальноєвропейського курсу, що неминуче впливає і на рівень довіри в питаннях безпеки та майбутнього переговорного процесу. Частіше звучить теза, що Варшава в своїй зовнішній політиці демонструє більшу орієнтацію на стратегічний союз зі США, ніж на європейські центри впливу в ЄС.
У підсумку складається картина, в якій Польща намагається компенсувати зниження своєї ролі в європейських переговорах щодо війни та майбутньої архітектури безпеки більш агресивною політичною риторикою щодо України. На тлі того, що ключові рішення ухвалюються без її участі, Варшава намагається показати власну значимість через жорсткі заяви щодо України, шантажем щодо її вступу в ЄС, розчісуванням чутливих історичних тем як інструменту політичного тиску.
А у чому ж причина такого ставлення європейських союзників України до Польші?
Друг Путіна і недруг Європи Трамп публічно заявляв, що його підтримка допомогла Каролю Навроцькому виграти вибори президента Польщі. Трамп активно вітав Навроцького, називаючи його своїм союзником і «великим бійцем». Після перемоги Навроцького, Трамп наголошував, що Європа була шокована цим результатом, і вітав Польщу з обранням такого лідера. Трамп запросив Навроцького на свій 80-й день народження.
На цьому тлі в Європі звертають увагу на дедалі більшу схожість риторики Трампа і Навроцького, зокрема щодо допомоги Україні. Додатково резонанс викликав візит Навроцького до Угорщини в березні, де він публічно висловив підтримку Віктору Орбану напередодні виборів.
Усе це формує в європейських столицях певне сприйняття Польщі як другорядної держави, чия політична лінія дедалі більше відрізняється від загальноєвропейського курсу, що неминуче впливає і на рівень довіри в питаннях безпеки та майбутнього переговорного процесу. Частіше звучить теза, що Варшава в своїй зовнішній політиці демонструє більшу орієнтацію на стратегічний союз зі США, ніж на європейські центри впливу в ЄС.
У підсумку складається картина, в якій Польща намагається компенсувати зниження своєї ролі в європейських переговорах щодо війни та майбутньої архітектури безпеки більш агресивною політичною риторикою щодо України. На тлі того, що ключові рішення ухвалюються без її участі, Варшава намагається показати власну значимість через жорсткі заяви щодо України, шантажем щодо її вступу в ЄС, розчісуванням чутливих історичних тем як інструменту політичного тиску.
Водночас подібна стратегія не зміцнює позиції Польщі. Навпаки, використання тиску, історичних суперечностей і блокування перспектив інтеграції ризикує посилити недовіру як у європейських столицях, так і в Україні. У довгостроковій перспективі це не підвищить, а ще більше ускладнить сприйняття Польщі як передбачуваного й конструктивного партнера в регіоні.
Тим більше такого "партнера", чия політична лінія асоціюється із союзництвом з Трампом, що лише додає роздратування в європейському сприйнятті.
