У Польщі дедалі ширше свідомо роздувають антиукраїнську істерію. Відбувається різке загострення суспільно-політичної напруги, спричинене не лише діями польських політиків, а й активною роботою російської пропаганди.
Ситуація додатково підігрівається виборчим циклом у Польщі, де президент Навроцький грає на радикальному полі та використовує антиукраїнську риторику для мобілізації електорату.
В результаті примітивний, як і всі доморощені «імператори», Навроцький, за методом Трампа, підняв із польського дна «цвіт нації»: ксенофобів, дрімучих мракобісів, агресивних націоналістів та інших шляхетних дегенератів та гонорових девіантів. Він активізував польську національну ненависть і злобу до українців та провокує конфронтацію. Заяви поляків щодо українців не просто обурливі, а відверто принизливі й небезпечні. До гоніння українців підключилися політики і депутати. Активізувалися фашистські загони Брауна, використовуючи антиукраїнську риторику. Тобто всі ці фашистські процеси і антиукраїнські гасла відображають офіційну позицію Варшави, і саме польська влада формує атмосферу ненависті й провокує конфронтацію.
Українцям не легше від того, коли цей зоопарк пояснюють виборчим характером і тим що інфантильний Навроцький образився на Зеленського через орден надісланий "Новою поштою". Українців в Польщі ображають, бьють, переслідують, над ними знущаються.
Соцмережі наповнені зневажливими висловлюваннями, прокльонами та погрозами на адресу українців. Водночас там чітко простежується робота російських мереж впливу та ботів, які намагаються штучно розпалювати ворожнечу. У громадських місцях з’являються написи, що свідчать про зростання ворожого ставлення до українців.
На цьому тлі почастішали випадки цькування українців, принижень і погроз депортацією. Люди бояться розмовляти українською мовою на вулицях польських міст. Українців називають злочинцями, посилився булінг українських дітей у польських школах, погіршилося побутове ставлення до українців. Скрізь зривають українські прапори.
Припинення цих процесів залежить насамперед від польської влади та її політичної риторики, адже причина конфлікту і його ескалація — це виключно вибір Польщі, її президента.
Україна офіційно фіксує зростання антиукраїнських настроїв у Польщі, але практично не реагує на них, не відстоює національні інтереси і не захищає власних громадян.
Незрозуміло, чому досі немає жорсткої реакції Президента та МЗС України на безчинства щодо українців у Польщі. Чому не має нот протесту і не викликають польського посла для офіційних пояснень? Чому українська влада демонструє настільки м’яку й пасивну позицію щодо небезпечних антиукраїнських тенденцій, які потрібно гасити ще на початковому етапі, поки вони не призвели до трагедій? Скільки можна показувати свою меншовартість перед поляками і принцип як би чогось не сталося?
І чому українська дипломатія так само поблажливо реагує на чергові брехливі та хамські заяви посольства Ізраїлю в Україні?
(У першому коментарі під цим дописом відео зі звичайною антиукраїнською риторікою типового представника гонорової шляхти - щоби ви зрозуміли атмосферу в Польщі)
